ну що, поки завантажується фільм ( "127 годин " ) українською, до речі, то напишу пост
вчора, хоч Му. мене і позвав, я була дуже зла.
він починає мене харити, я частіше на нього кричу, але як тільки він подивиться мені в очі, я відразу забуваю про все на світі
чомусь майже не було про що поговорити
але коли стемніло, ми говорили про спогади і смерть
дивуюсь, як він, з такого пошлого і забавного, може перетворитись в людину, яка досить таки мудро говорить про серйозні речі
кидались калиною
зараз мені часто хочеться його вдарити, але рука не піднімається:(
коли пішли в магазин за морозивом і він купив мені
то я взяла як належне і навіть не подякувала, потім було соромно, коли він в жарт сказав, типу що я навіть вдячності не почув
ну блін, для мене це як, не знаю
ну як має бути так
дівчина не має платити, я вважаю
тим більше, що ці гроші він сам заробив, а не його батьки
сьогодні бачила неймовірні сни, це все, що я пам"ятаю, бо в кожному був він

спочатку, ніби ніч,і я тихенько іду з дому, щоб зустрітися з ним, потім ми танемо в обіймах один одного,ідемо гуляти по нічному місту… цей дотик, досі відчуваю

інший, ніби перший дзвоник в школі, якась метушня, я купила собі туфлі, а потім пішла їх повертати, бо зрозуміла, що вони жахливі

потім, вже і випускний, всі сидять на стільцях у парку, Му. присутній
але постійно фліртує з Ю.
я сиджу з самого краю
оголошують вальс, він запрошує когось незнайомого мені, всі танцюють - я сиджу,і тут мене запрошує директор, я кажу "не вмію" але все одно іду

ще один, ніби концерт, я постійно міняю сімки в телефоні, маю забрати якусь книжку, потім ми ідемо з Му. і перед нами багато води
ми минаємо, потім ше щось
все забула вже

зараз він типу мене ігнорить
я хочу життя, чому в мене його немає…